Осінь Дикунська

 

Листя, кругом мене падає листя. Зелене, жовте, багряне, бурштинове та навіть синє. Вітер несе листи вгору, вище й вище до сонця, закручує їх, немов центрифуга, закручує ї відпускає. Вони летять, кружляють, падають, а потім знову невпинно піднімаються і летять. Скільки барв, скільки сил, енергії, скільки емоцій… І я теж починаю танцювати. Як аборигени навколо вогнища я танцюю дико, первозданно, розкидаючи руки і сміючись від щастя. Я несусь по лісу боса, напівгола, зриваючи гілля і все нове листя, незрозуміла, божевільна і щаслива. Мене скрізь супроводжує вітер – мій вірний друг і заклятий ворог. Він піднімає мене і несе вперед і вгору, над лісом, дотліваючими свічками дерев до самого сонця – палаючого так само яскраво, жагуче, дико й несамовито, як і я. Вітер –мій вічний супутник і листя все кружляє і падає на розігріту і збентежену мною землю…

Просмотров: 1549