Розвиднилось траві - такі упали роси!

 

Ось-ось зійде сонце! Скоріше, скоріше, хочу встигнути до перших промінчиків. Набираю повну жменю легеньких, ледь помітних крапельок і згидую їх поперед себе. Як упадуть, так і буде, все найкрасивіше створювалось у мене ненароком. Роси упали, задзвеніли на листочках, покотилися по стеблах і попадали на ще зелену траву.

Срібні краплинки повсідалися на павутинні і вже були готові віддзеркалювати жовті посмішки сонця. Ще одна жменя, ще одна… Кошик з росинками ніколи не закінчувався, і я могла бавитися з ними скільки хотіла, але це ж не єдина моя робота.

 Деревам холодно – вони сумують за теплом Літа. Чи радість я приношу, чи сум? Здивовані грибочки тихесенько туляться під листячком. Вони не розуміють, чому сумують посинілі дуби. Грибочки не знають літнього тепла. Зійшло сонце, і кришталем засвітилася роса. Усміхнулася пробуджена земля, і я усміхнулася. Я приношу радість.

Просмотров: 377