Двори стоять у хуртовині айстр...

 

Вона зробила помилку. Я знаю це – я це бачила. Ця грань між нами дуже тонка, адже я завжди поряд з людьми – не тільки у природі, а й у їх серцях. Я – стан душі, пора переродження, я – відчуття, хвиля емоцій…

І я бачила, що вона зробила помилку. Тому і роблю це – це море, цю хуртовину рожево-блакитних квітів.

 Айстри цвітуть тільки зі мною, саме тоді, коли вони зустрілись вперше. Айстри нагадають їй про нього. Вона зупинилась і усміхнулася. Ти хотіла забути, та я не дам. Це природно – відстань і час гасять полум’я, що розпалює любов, та ось, послухай...

 Вітер колихав осіннє листя та її золоте волосся. Вуличний скрипаль грав «Осінній вальс». Вона, може, вже забула, та я нагадаю їй. Це природно – його невловима присутність в музиці, в айстрах, у твоїй душі… Ти не маєш забути, жити далі, адже це була помилка! Сапфірові квіти всюди, окрім них нічого не видно, наче хуртовина оповила серце жінки. Я – Осінь – пора роздумів і важливих рішень, пора ніжності і кохання, і саме мої дощі, мої айстри мають надихати людей, адже я – пора натхнення.

Просмотров: 373