Лев дивиться на осінь. Вона жовта.

 

«Привіт, друже» - я усміхнулася. Мій небалакучий співрозмовник лежав, прижавши хвоста і не відриваючись дивився на мене. Розумію його –проходивши по алеї, розкидаючи листя, ненароком розбудила це кошеня. Я підійшла до клітки ближче. Він не відсунувся – я була йому дуже цікава, і, здається, дратувала його. Ми були схожі – обидва жовті і руді.

«Ти ніколи не бачив Осені?» - запитую. Мій рудий друг не відповів. У нього вдома немає ані сухого листя, ані освіжаючого дощу. «Любий, мені тебе шкода. Ось, тримай!». У клітку залетіли кілька жовтих листочків, дуже схожих на нього, і кошеня миттєво забуло про мене – почало вивчати незвичне явище – осіннє листя. Я засміялася. А кажуть «цар звірів», «цар звірів», і ось – маленький рудий комочок як дитина радіє новій іграшці і давно вже забув про злість на мене. А зрештою – всі ми діти, навіть царі…

Просмотров: 385