Стриптизи Осені

 

   - Ранок мій починається з того, що я встаю годувати кота. Він завжди будить мене о сьомій, і не хвилиною пізніше, тому я ніколи не заводжу будильника. Потім я готую каву. Це вже стало для мене традицією, навіть купила спеціальні кавові чашечки. Купила дві. Але другу ще жодного разу не виймала.

 Зимою я люблю дивитись у вікно, як вранці падає сніг, весною – як квітують вишні, літом – як зустрічають новий день закохані пари, а осінню, як зараз, люблю дивитися на опадаюче листя. «Стриптизи Осені».

  На роботі мене завжди чекають байдужі обличчя колег, пусті плітки та безглузді запитання «Як справи?». Як хтось мириться з таким життям, не жалкує часу на подібне «існування»? Що тримає мене? Рудий кіт чи не розпакована кавова чашечка?

  Осінь… Пора змін… Не має значення, яка пора року надворі, якщо людина хоче змінити щось у житті, вона зробить це в будь – який момент. Лише якщо хоче… Осінь… - жінка поставила чашечку на стіл, встала з дивану і вийшла. Зала спорожніла. Чи ні? Я востаннє погладила рудого кота, що примостився у моїх ніг, встала і теж вийшла з кімнати, залишаючи по собі тонкий аромат ранкового дощу. «Стриптизи Осені»… Як гарно це вона сказала…

Просмотров: 445