Осіння колискова

 

Заплющ оченята,

Тобі заспіваю

Як Осінь ходила

Заплаканим гаєм.

Подробнее: Осіння колискова

Надходить ніч. Думки у неї хмарні...

 

Кому потрібні вже поети?
В наш час ніхто їх не чека.
Постмодернізму силуети
Вже віднесла стрімка ріка.

Подробнее: Надходить ніч. Думки у неї хмарні...

Осанна осені, о сум! Осанна.

 

Осінні карнавали відшуміли,

Світанки тануть у туманній млі.

Античним золотом сади забагряніли –

Наяда – Осінь ходить по землі.

Нестримно сипле зорепад останній

Аквамариновим дощем прощальним.

Царівна Либідь

 

-          Ти чуєш плач?

-          Чиясь душа нещасна.

Подробнее: Царівна Либідь

Осінь буває різна...

 

Вітер скиглить, зриває дахи,

Листя гірко в калюжах плаче.

Квітники, яскраві колись,

Смітниками стали неначе.

Дощ стіною – небесна кара.

Супить брови туман сивий грізно.

Осінь. Дивна року по́ра.

Але Осінь буває різна…

Сонцепад

 

І сонце падає за край,
Шумить тривожно темний гай
Приходить ніч. Все засина,
У холод й тишу порина

Подробнее: Сонцепад

То тремтяча, зворушливо – ніжна...

 

То тремтяча, зворушливо – ніжна,
Мов маленьке руде лисеня
То злосливо, розбійницько - грізна
Позриває з дерев убрання.

Подробнее: То тремтяча, зворушливо – ніжна...

Я йшла, загорнута в тумани...

Я йшла, загорнута в тумани,
Крізь дощ дивилась навкруги.
Я йшла порозмовляти з Вами
Чарівним шепотом листви,
Золотокосим листопадом,
Янтарно – теплим промінцем.
Я промайну над сірим садом
І посміхнусь в його лице.

Подробнее: Я йшла, загорнута в тумани...